Періостит щелепи (флюс): що це, як виглядає і чим лікувати?

Періостит (флюс) – це запалення окістя, тонкого шару сполучної тканини, яка покриває кістку щелепи. Головні ознаки захворювання – гострий зубний біль та сильний набряк щоки з ураженого боку. Без лікування періостит може призвести до запалення кісткової тканини щелепи та навіть зараження крові. У стоматологічній клініці “Інтерстом” у Києві ми проводимо повний комплекс лікування періоституза допомогою чусасного обладнання та методик.

Що таке періостит щелепи

Періостит щелепи (флюс) – це запалення окістя, плівки із сполучної тканини, яка обволікає кістку щелепи та забезпечує її кровопостачання. Найчастіше причиною періоститу стає незалікований пульпіт (запалення внутрішніх тканин зуба) або пародонтит (запалення м’яких тканин, що оточують зуб). Мікроби та токсини з хворого зуба або ясен потрапляють у окістя і провокують запальний процес.

При цьому на боці хворого зуба сильно набрякає ясна, утворюється абсцес, наповнений гноєм. Крім вираженого набряку м’яких тканин щоки та губ, людина відчуває біль, у нього піднімається температура та погіршується самопочуття. Без лікування періостит може перейти в хронічну форму, призвести до великого запалення жирової клітковини між м’язами (флегмоні) або остеомієліту – запалення та некрозу кісткової тканини.

Причини періоститу

Найчастіше причиною періоститу стають запальні захворювання зубів (пульпіт) та ясен (періодонтит, пародонтит). У поодиноких випадках спровокувати флюс може запалення слизової оболонки через прорізування зуба мудрості (перикороніт) або його видалення. При ослабленому імунітеті періостит може розвинутися після переломів щелепи, травми м’яких тканин, операції в ротовій порожнині, при загостренні гаймориту або через доброякісні або злоякісні пухлини.

Перебіг періоститу

Окістя – тонкий шар сполучної тканини, яка покриває поверхню щелепної кістки і кріпиться до неї колагеновими волокнами. Ця оболонка містить велику кількість судин та нервових закінчень та забезпечує харчування та регенерацію кісткової тканини.

Коли розвивається запальний процес у зубі чи яснах, хвороботворні мікроорганізми можуть проникнути в окістя. Між нею та кісткою розвивається абсцес: у цій ділянці порушується кровообіг, починає накопичуватися спочатку серозний, а потім гнійний ексудат (рідина, що виділяється при запаленні).

Без лікування на 5-6-й день окістя в місці запалення стоншується, в яснах утворюється свищевий хід – отвір, через який гній виходить назовні. При цьому біль та набряк зменшуються, а захворювання часто переходить у хронічну стадію.

Види періоститу

За характером перебігу періостит поділяють на гострий і хронічний.

Гострий періостит

Гостра стадія захворювання триває кілька днів. У перші години періостит проявляється невеликою припухлістю ясен, яка з часом збільшується, уражена ділянка стає болісною. Через 1-2 дні запальний процес посилюється, формується характерний набряк щоки та губи з боку хворого зуба. У 61% випадків періостит розвивається в нижній щелепі, і при цьому набрякає підщелепна область. У 39% випадків запалення локалізується у районі верхньої щелепи, тоді опухає верхня частина щоки під оком. При цьому людина відчуває сильний пульсуючий біль у порушеній запаленням ділянці і тканинах, що його оточують. Часто при флюсі відзначається підвищення температури до 38 °C.

Хронічний періостит

У 5–6% випадків запалення окістя перетворюється на хронічну форму. При цьому людина відчуває дискомфорт і скутість у місці запалення, але біль поступово стихає, а набряклість спадає.

У поодиноких випадках хронічний періостит може розвинутися, минаючи гостру стадію – за наявності постійного вогнища інфекції (наприклад, при гаймориті, що періодично загострюється). Також це може статися при постійній травмі, наприклад, якщо зубний протез регулярно пошкоджує тканини ясен.

Найчастіше хронічний періостит виявляють у людей похилого віку та пацієнтів з хронічними захворюваннями (наприклад, цукровим діабетом, хворобами серцево-судинної та травної системи, імунодефіцитними станами). У таких пацієнтів реактивність організму знижена, тому симптоми гострої стадії можуть бути слабко вираженими, і людина не звертається до лікаря в перші дні розвитку періоститу. Через кілька днів у місці запалення відбувається некроз (відмирання) окістя, абсцес мимоволі розкривається і гній виходить назовні. Проте запальний процес у цьому не припиняється.

Також періостит розділяють на одонтогенний (причиною захворювання стає хворий зуб) і неодонтогенний (його викликають усі інші фактори: травми, інфекційні захворювання тощо).

Симптоми періоститу

Симптоми залежать від форми захворювання та локалізації запального процесу.

Симптоми гострого періоститу:

запалення та набряк слизової оболонки. У районі пошкодження окістя виникає болісне червоне ущільнення у формі валика, при пальпації відчувається, що він наповнений рідиною. Щока та губа збільшуються у розмірах, виникає характерна для флюсу асиметрія обличчя;
біль у районі запалення. Вона може бути різкою або тягнучою, пульсуючою, може віддавати у скроню, вухо, око. Якщо причиною періоститу став ушкоджений зуб, біль може посилюватися при жуванні;
підвищена температура до 37–38 °C. Людина може відчувати слабкість, озноб, загальне нездужання, може посилитися пітливість;
рухливість зубів у районі запалення, особливо у пошкодженого зуба, що став причиною періоститу;
смердючий запах з рота.

Симптоми хронічного періоститу:

відчуття дискомфорту та скутості ураженої періоститом частини особи, незначний набряк слизової оболонки у відповідній області роотової порожнини;
асиметрія обличчя: через хронічне запалення окістя кістка щелепи деформується і потовщується, що призводить до косметичного дефекту;
смердючий запах з рота;
збільшені та іноді болючі лімфатичні вузли.

Періостит у дітей

У дитини пульпіт молочного зуба і супутнє запалення м’яких тканин, прилеглих до хворого зуба, теж може спровокувати розвиток періоститу. Він проявляється тими самими симптомами, що у дорослих, але розвивається набагато швидше. Карієс може за 1-2 тижні призвести до пульпіту, який у дітей часто проходить безсимптомно, оскільки молочні зуби менш чутливі ніж постійні. Ще через 10-14 днів запалений зуб може стати причиною періодонтиту та флюсу. Якщо у дитини з’являються симптоми періоститу, необхідно негайно звернутися до лікаря.

Фактори підвищеного ризику періоститу

Періостит частіше виникає у дорослої людини, ніж у дітей. До цього призводить недостатня гігієна ротової порожнини, але існують додаткові фактори, які збільшують ризик розвитку захворювання.

Чинники, що впливають розвиток періоститу:

знижений імунітет;
хронічний запальний процес у ротовій порожнині, носоглотці;
травми (переломи, тріщини у кістки);
хронічні захворювання зубів та ясен;
ендокринні захворювання (наприклад, цукровий діабет).

Ускладнення при періоститі

Найчастіше ускладнення періоститу – поширення запального процесу на навколишні тканини. Мікроорганізми з окістя можуть викликати запалення жирової клітковини, яка заповнює простір між м’язами (це стан називається флегмона), а потім лімфатичних вузлів, суглобів, судин. У найбільш несприятливих випадках це призводить до сепсису (зараження крові) та летального результату. Існує також ризик розвитку остеомієліту – важкого інфекційно-запального процесу в кістці та кістковому мозку.

Ускладнення можуть виникнути як до лікування, так і після нього, якщо пацієнт у повній мірі не дотримувався рекомендацій лікаря.

Діагностика періоститу

У більшості випадків флюс діагностують за клінічною картиною. При періоститі (особливо у гострій формі) симптоми настільки явні, що складнощів із визначенням захворювання не виникає.

Огляд

При зборі анамнезу лікарі стоматологічної клініки “Інтерстом” запитують пацієнта, як давно виникли болючі відчуття, набряк. Під час огляду ротової порожнини фахівець проводить пальпацію абсцесу, у якому зазвичай добре відчувається скупчення гнійного ексудату. Якщо причиною флюсу став погано залікований чи хворий зуб, він реагує больовими відчуттями на перкусію (легке постукування поверхнею зуба ручкою зонда чи пінцету). Набряк, асиметрія обличчя, підвищена температура, стрімкий розвиток захворювання – усі ці характерні симптоми дозволяють поставити діагноз.

Інструментальні та лабораторні дослідження

Для підтвердження діагнозу лікар може призначити клінічний аналіз крові, який дозволяє виявити підвищення рівня лейкоцитів та збільшення швидкості осідання еритроцитів.

Лікування періоститу

За будь-якої форми періоститу лікування буде комплексним (хірургічне плюс медикаментозне) і триватиме кілька днів. Як правило, для процедури вибирають місцеву анестезію, але укол анестетиком у запалену область сам по собі дуже болісний, тому лікарі часто використовують провідничну анестезію – повну «заморозку» великої ділянки обличчя. При лікуванні періоститу у дітей та у складних випадках захворювання у дорослих лікар може вибрати медикаментозну седацію або загальний наркоз.

Далі лікар розсікає слизову оболонку та окістя у місці абсцесу. Щоб випустити гній, врізають дренаж (гумовий джгут), обробляють антисептиком і накладають пов’язку. Для зменшення кровотечі та набряку можна прикладати до запаленої області льод. Зазвичай вже за кілька годин людина відчуває полегшення: запалення та набряклість зменшуються, температура спадає. При повторному візиті наступного дня лікар оглядає пацієнта. Якщо виділення з рани відсутні, видаляють дренаж. При необхідності його можуть залишити ще на добу, змінивши пов’язку та обробивши рану.

Через 3-5 днів, коли розріз затягнувся, а ознаки запалення зникли, приступають до лікування або видалення зуба, що спричинив флюс. Однокореневі зуби, канали яких можна якісно обробити та запломбувати, намагаються зберегти, багатокореневі зазвичай видаляють. При лікуванні каналів зуба видаляють залишки пошкодженої пульпи, обробляють їх і накладають тимчасову пломбу. Протягом лікування та протягом декількох днів після нього рекомендується полоскати рот антисептиками, приймати антибактеріальні та знеболювальні препарати.

Періостит – важкий запальний процес, тому в перші 2-3 дні лікування людині рекомендується дотримуватись постільного режиму або принаймні обмежити фізичну активність.

Прогноз та профілактика періоститу

Найчастіше прогноз лікування періолститу сприятливий: запальний процес вдається зупинити і запобігти ускладнення. У поодиноких випадках періостит набуває хронічної форми і потребує додаткового обстеження та лікування.

Щоб уникнути розвитку періоститу, необхідно вчасно лікувати захворювання зубів та ясен, двічі на рік відвідувати стоматолога для профогляду та гігієни зубів. Важливо звертати увагу на запальний процес, який може виникнути при пізньому прорізуванні зубів мудрості. Таке запалення може спричинити періостит.

Найчастіше причиною флюсу стає пульпіт, до якого призводить недостатня гігієна порожнини рота. Стоматологи рекомендують чистити зуби щонайменше 3 хвилин 2 рази на день. При цьому необхідно використовувати не тільки зубну щітку, а й стоматологічні йоржики, зубну нитку, ополіскувачі для рота. Ретельне чищення зубів дозволяє позбавитися від нальоту та бактерій, які стають причиною карієсу, що згодом переростає в пульпіт.